3 березня - 100 років із дня народження Василя Бея, учасника антинацистського Руху Опору

  Василь Іванович Бей (псевдо« Улас», «Титар», «Василенко», «Василенко Улас», «Гулий») — крайовий провідник ОУН ОСУЗ (1947—1949), командир ВО-3 «Лисоня»? (3.08.1947—23.05.1952).

     Народився 3 березня 1922 року в селі Литвинів (нині Підгаєцький район Тернопільської області, Україна). Закінчив Бережанську гімназію, де наприкінці 1930-их став членом «Юнацтва ОУН». У 1939—1941 — студент медичного факультету Львівського університету. У 1941 році навчається в підстаршинській школі ОУН у Поморянах, коли проводив вишкіл підстаршинської школи у Поморянах, був арештований гестапо, однак через 2 тижні йому вдалося втекти.

Із розформуванням «Юнацтва» (літо 1944 р.) Василь Бей перейшов до Тернопільського обласного проводу ОУН. Він був референтом пропаганди Тернопільщини. На початку квітня 1945 р. проводив на Підгаєччині вишкіл пропагандистів.
     У квітні 1945 р. «Улас» був призначений окружним провідником ОУН Чортківщини. На цьому посту перебував дуже коротко — Чортківську округу об'єднали з Бережанською, і В. Бея («Улас», «Вадим», «Євшан») призначили крайовим референтом пропаганди ОУН Подільського краю.
У підпіллі Подільського краю в різний час використовував псевдоніми «Бескид», «Молдаван», «Ткач», «ДД», «111», «112», «303», «7266».

      

Немає коментарів

Залишити відгук